Labas rytas! Į šventę?

Доброго ранку! Ідете на фестиваль?

Labas rytas, ponia Stase! Taip. Šįvakar Jonas gros pirmas!

Доброго ранку, пані Stasė! Так. Сьогодні ввечері Jonas грає першим!

Jonukas? Šįvakar? Užeikite, užeikite!

Маленький Jonas? Сьогодні ввечері? Заходьте, заходьте!

Aš pažįstu Jonuką labai seniai. Tada jam buvo dešimt metų.

Я знаю маленького Jonas вже дуже давно. Тоді йому було десять.

Elze, ar tu matei jo nuotrauką? Su trimitu, prie lango?

Elzė, ти бачила його фото? Із трубою, біля вікна?

Mačiau! Ir su baisia šukuosena!

Так! І з жахливою зачіскою!

Taip. Su mama ir tėčiu, antrame aukšte. Jūsų bute.

Так. Із мамою й татом, на другому поверсі, над першим. У Вашій квартирі.

Jo mama ir tėtis daug dirbo. Visą dieną, kiekvieną dieną.

Його мама й тато багато працювали. Цілий день, щодня.

O Jonukas po mokyklos buvo vienas. Vienas su trimitu.

А після школи маленький Jonas був сам. Сам із трубою.

Su trimitu? Iš kur jis turėjo trimitą?

Із трубою? Де він узяв трубу?

Trimitas buvo Onos. Mažas, senas trimitas. Ona jam jį davė.

Труба належала Ona. Маленька стара труба. Ona подарувала її йому.

Močiutės? O iš kur močiutė turėjo trimitą?

Бабусі? А де бабуся взяла трубу?

Nežinau. Ona viską žino, o aš ne.

Не знаю. Ona все знає, а я ні.

Kiekvieną dieną jis sėdėjo ant laiptų, po mano langu, ir grojo.

Щодня він сидів на сходинках під моїм вікном і грав.

Pirma jis grojo labai blogai. Labai garsiai ir labai blogai!

Спочатку він грав дуже погано. Дуже голосно й дуже погано!

Klausiausi. Ką aš galėjau daryti? Aš čia dirbau.

Слухала. Що я могла вдіяти? Я тут працювала.

Paskui jis grojo geriau. O tada buvo miesto šventė.

За якийсь час він грав уже краще. А потім настав міський фестиваль.

Ir jis grojo šventėje?

І він грав на фестивалі?

Grojo. Aikštėje, su orkestru. Pirmą kartą.

Так. На площі, з оркестром. Уперше.

Pirma buvo labai blogai. Jis labai bijojo. Aikštėje buvo daug žmonių.

Спочатку все було дуже погано. Він дуже боявся. На площі було багато людей.

Orkestras grojo vieną dainą, o Jonukas – kitą. Ne tą!

Оркестр грав одну пісню, а маленький Jonas — іншу. Не ту!

Paskui lijo. Labai lijo! Ir daug žmonių išėjo namo.

Потім пішов дощ. Справжня злива! І багато людей пішли додому.

Jonukas buvo šlapias ir labai liūdnas. Jis irgi norėjo eiti namo.

Маленький Jonas був мокрий і дуже сумний. Він теж хотів додому.

O močiutė? Kur buvo močiutė?

А бабуся? Де була бабуся?

Ona sėdėjo ant suoliuko priešais sceną. Su skėčiu.

Ona сиділа на лавці перед сценою. З парасолькою.

Ji sakė: „Jonuk, ne namo! Grok!“

Вона сказала: «Jonas, ти не підеш додому! Грай!»

Grojo. Lietuje. Tą pačią dainą kaip orkestras. Ir labai gražiai.

Так. Під дощем. Ту саму пісню, що й оркестр. І дуже гарно.

Pagaliau lietus baigėsi, ir žmonės grįžo.

Нарешті дощ припинився, і люди повернулися.

Mes visi klausėmės. O paskui visa aikštė dainavo.

Ми всі слухали. А потім уся площа заспівала.

Ir jūs dainavote, ponia Stase?

А Ви співали, пані Stasė?

Žinoma! Aš dainavau, Ona dainavo, mes visi dainavome.

Звісно! Я співала, Ona співала, ми всі співали.

Jie atėjo po darbo, vėlai. Bet paskutinę dainą jie girdėjo.

Вони прийшли після роботи, пізно. Але почули останню пісню.

Tėtis buvo labai laimingas. Paskui tėvai nupirko Jonukui naują, didelį trimitą.

Його тато був дуже щасливий. Потім батьки купили маленькому Jonas нову велику трубу.

O mažas trimitas?

А маленька труба?

Mažas liko pas Oną. Gal jis dar ten. Kas žino?

Маленька залишилася в Ona. Може, вона й досі там. Хто знає?

Močiutė žino. Močiutė viską žino!

Бабуся знає. Бабуся все знає!

O šiandien jis vėl gros aikštėje. Kaip prieš aštuoniolika metų.

А сьогодні він знову гратиме на площі. Як вісімнадцять років тому.

Ateisiu. Sėdėsiu šalia Onos. O jei lis – turiu skėtį!

Прийду. Сяду поруч із Ona. А якщо піде дощ, у мене є парасолька!

Ir mes visi dainuosime!

І ми всі співатимемо!