Особи та іменні речення

Займенник замінює людину: ben — я; sen — ти; o — він, вона або воно; biz — ми; siz — ввічливе або множинне ви; onlar — вони. Підмет — це особа, про яку йдеться в реченні. У турецькій немає граматичного роду: ані чоловічих, ані жіночих форм. Прикметник описує іменник. Множина означає більше однієї особи або речі. Те саме речення підходить для Lukas і Lena.

Для я, ти і ми особове закінчення замінює англійські am, are: komşuyum, komşusun, komşu, komşuyuz, komşusunuz, komşular. У третій особі однини іменний присудок може бути без закінчення. Однина позначає одну особу чи річ. Після голосної у формах першої особи з'являється сполучне y.

Гармонія голосних залежить від останньої голосної. У двоваріантних закінченнях після a, ı, o, u ставлять a, після e, i, ö, ü — e. У чотириваріантних після a, ı ставлять ı; після e, i — i; після o, u — u; після ö, ü — ü. Звідси yeniyim і komşuyum. До малознайомого дорослого звертайтеся на siz, до Elif і Tekir — на sen.

• Ben komşuyum.Я сусід.

  Ben komşuyum.Я сусідка.

• Sen komşusun.Ти сусід; неформально.

  Sen komşusun.Ти сусідка; неформально.

• O komşu.Він сусід.

• Biz komşuyuz.Ми сусіди.

• Siz komşusunuz.Ви сусід; ввічливо.

  Siz komşusunuz.Ви сусідка; ввічливо.

• Onlar komşular.Вони сусіди.

• Ben yeniyim.Я новий або нова.

• Siz yenisiniz.Ви новий або нова; ввічливо.