Burada gençtim

Тут я був молодим / була молодою

Познайомся із сусідами й застосуй вивчене в новій історії.

ІсторіяНаступного дня після свята Elif Ayşe проводить тебе й Elif уздовж стіни фотографій: Ayşe у двадцять два роки, її чоловік, старий будинок, сорок років у школі та Selin маленькою дівчинкою.

Нові слова в історії

hayatta живий
doğum yeri місце народження
yarı половина
hâlâ досі; усе ще
gürültülü гучний
adam чоловік

Наступного дня після свята Elif Ayşe проводить тебе й Elif уздовж стіни фотографій: Ayşe у двадцять два роки, її чоловік, старий будинок, сорок років у школі та Selin маленькою дівчинкою.

Натисни слово, щоб побачити його значення.

Автоматичне відтворенняУкраїнська

День після свята. У вітальні Ayşe пахне міцним чорним чаєм.
Ayşe Hanım, Elif ve siz salonda oturuyorsunuz. Duvarda bütün aile var.
Ayşe Hanım, Elif і ти сидите у вітальні. На стіні — уся родина Ayşe.
Emre'nin fotoğrafı nerede?
А де фотографія Emre?
Emre'nin fotoğrafı nerede?
А де фотографія Emre?
Ayşe
Artık masada. Duvara dönük değil.
Тепер на столі. Уже не до стіни.
Elif показує на стару чорно-білу фотографію молодої жінки перед зеленими дверима.
Elif
Anneanne, bu genç kadın kim?
Бабусю, хто та молода жінка?
Ayşe
Benim! Burada gençtim. Yirmi iki yaşındaydım.
Це я! Тут я була молодою. Мені було двадцять два.
Elif
Sen mi? Çok güzeldin!
Ти? Ти була дуже гарною!
Ayşe
Güzeldim. Hâlâ güzelim!
Була. І досі є!
Bu uzun boylu adam kim?
А хто той високий чоловік?
Bu uzun boylu adam kim?
А хто той високий чоловік?
Ayşe
Eşim. Elif, senin deden.
Мій чоловік. Elif, це твій дідусь.
Elif
Ben bebekken dedem hayatta değildi.
Дідуся вже не було серед живих, коли я була немовлям.
Ayşe
Evet. Çok iyi, iyi bir insandı. Senin gibi, Elif.
Так. Він був дуже доброю людиною. Як ти, Elif.
Burada neredeydiniz?
Де ви тут були?
Burada neredeydiniz?
Де ви тут були?
Ayşe
Nehir kenarında. Ağustostu. Gençtik, mutluyduk.
Біля річки. Був серпень. Ми були молодими й щасливими.
Наступна фотографія показує старий будинок із зеленими дверима й темними порожніми вікнами.
Ayşe
Bu yedi numara. Çok eskiydi, boştu.
А це будинок номер 7. Він був дуже старий і порожній.
Boş mu? İlk gün benim evim gibi!
Порожній? Як моя квартира першого дня!
Boş mu? İlk gün benim evim gibi!
Порожній? Як моя квартира першого дня!
Ayşe
Eşimin anne babasının eviydi.
Це був будинок батьків мого чоловіка.
Ayşe
Onlar yaşlıydı. Ev onlara çok büyüktü.
Його батьки були старенькими, а будинок для них завеликий.
Ayşe
Bize büyük değildi. Artık benim. Elli yıldır.
Для нас не завеликий. Тепер він мій. Уже п'ятдесят років.
Elif
Elli yıl mı? Annemin erkek kardeşi gibi!
П'ятдесят років? Як братові моєї мами!
На наступній фотографії шкільне подвір'я, повне дітей, а збоку молода вчителька.
Burada kim var? Ne çok çocuk var!
А тут? Стільки дітей!
Burada kim var? Ne çok çocuk var!
А тут? Стільки дітей!
Ayşe
Bu benim okulum. Öğretmendim. Kırk yıl!
Це моя школа. Я була вчителькою. Сорок років!
Hepsi sizin çocuklarınız mı?
То це все твої діти?
Hepsi sizin çocuklarınız mı?
То це все твої діти?
Ayşe
Benim değil, okulun çocukları. Ama hepsi benimdi. Şehrin yarısı!
Не мої, шкільні. Але всі були моїми. Пів міста!
Elif
Annem de mi?
А моя мама?
Ayşe
Evet. Onun öğretmeniydim. Çok iyiydi. Çok da gürültülüydü.
Так. Я була її вчителькою. Вона була дуже чемною… і дуже галасливою.
Маленька кольорова фотографія: семирічна дівчинка з довгим світло-каштановим волоссям та широкою усмішкою.
Ayşe
Bu Selin. Burada yedi yaşında.
А це Selin. Тут їй сім.
Elif
Annem! Çok küçük! Uzun saçları ve mavi gözleri var.
Мама! Вона така маленька! У неї довге волосся й блакитні очі.
Ayşe
Mavi gözler, benim gibi. Doğum yeri burası, yedi numara.
Блакитні очі, як у мене. Вона народилася тут, у будинку номер сім.
Elif
Benim doğum günüm yirmi sekiz Mart!
Мій день народження — двадцять восьмого березня!
Ayşe
Bu oğlum. Burada beş yaşında.
А це мій син. Тут йому п'ять.
Büyük bir keki var!
У нього великий торт!
Büyük bir keki var!
У нього великий торт!
Ayşe
Evet. Hep açtı. Sizin gibi!
Так. Він завжди був голодний. Як ти!
Ben mi? Aç değilim!
Я? Я не голодний!
Ben mi? Aç değilim!
Я? Я не голодна!
Ayşe дістає з кишені кардигана дві маленькі фотографії.
Ayşe
Elif, bu senin için. Deden ve ben, nehir kenarında.
Elif, це тобі. Твій дідусь і я біля річки.
Elif
Benim için mi? Teşekkür ederim, anneanne!
Мені? Дякую, бабусю!
Ayşe
Bu sizin için. Yedi numara. O zaman boştu.
А це тобі. Будинок номер 7, коли він був порожній.
Ayşe
Siz on yaşında neredeydiniz?
А ти? Де ти був, коли тобі було десять?
Ayşe
Siz on yaşında neredeydiniz?
А ти? Де ти була, коли тобі було десять?
Hamburg'da. Doğum yerim Hamburg. Annem ve babam hâlâ orada.
У Hamburg. Моє місце народження — Hamburg. Мої батьки досі там.
Hamburg'da. Doğum yerim Hamburg. Annem ve babam hâlâ orada.
У Hamburg. Моє місце народження — Hamburg. Мої батьки досі там.
Tekir стрибає на полицю й сідає перед стіною, між фотографіями.
Elif
Anneanne, Tekir'in fotoğrafı nerede?
Бабусю, а де фотографія Tekir?
Ayşe
Tekir'in mi? Benim kedim değil!
Tekir? Це не мій кіт!
Elif
Ama hep burada. O da aileden!
Але він завжди тут. Він теж родина!
Ayşe
Peki. Elif, Tekir'in resmini yap, lütfen.
Добре. Elif, намалюй Tekir, будь ласка.
Elif
Tabii! Yeni resim defterime!
Я можу! У моєму новому альбомі!
Того вечора серед старих фотографій висить яскраво-жовтий аркуш.
Artık Ayşe Hanım'ın bütün ailesi duvarda. Tekir de.
Тепер уся родина Ayşe на стіні. І Tekir.